Біле сонце пустелі; факти про фільм – цікаві факти
У 1970 році на екрани вийшов перший радянський вестерн "Біле сонце пустелі", який отримав настільки широку популярність, що картину переглядали десятки разів. А фрази героїв стійко увійшли в розмовну російську мову і стали крилатими. А тепер деякі цікаві факти про цю легендарну картині:
- Незважаючи на шалений успіх, шлях до прокату був довгий і тернистий. Акт про приймання фільму так і не був підписаний Директором студії Мосфільм. Незважаючи на численні переробки, керівництво вважало, що якість картини необхідно поліпшити. Режисера В. Мотиля керівництво звинувачувало в надмірній розтраті засобів, порушення дисципліни і взагалі в творчій не придатні. Фільм був знятий вже на дві третини, коли його збиралися закрити. Однак Міністерство фінансів відмовилося списати майже 300 тис. гривень вже витрачених на зйомки, і тим самим врятувало улюблений фільм. Довелося виділити грошей, на закінчення картини.
- Велику роль у долі "Білого сонця пустелі" зіграв Л.І. Брежнєв. На закритому показі йому дуже сподобалася картина, і багато в чому завдяки йому вона вийшла на екрани. Однак фільм отримав лише другу прокатну категорію, а це обмежило число копій і майже не допускало ніякої реклами. Незважаючи на обмеження в прокаті 1970 роки фільм зайняв 2-е місце – його подивилося 50 млн. Глядачів.
- Виконавець ролі Верещагіна – Павло Луспекаєв, був тяжко хворий під час зйомок. Пальці на його ногах були ампутовані, і він ходив в спеціальних ортопедичних черевиках. Робота актора над роллю, незважаючи на проблеми, так вразила Мотиля, що образ Верещагіна був опрацьований і висунутий на передній план. Шкода, але Луспекаев не дожив до прем’єри фільму. Згодом Павло Верещагін став символом митної служби в Росії і деяких інших країнах. До речі епізод, де у Верещагіна під час сутички на баркасі кровоточить обличчя абсолютно натуральний. Напередодні, в бійці з місцевими хуліганами, Луспекаєву розсікли брову.
- На роль Петрухи довго не могли підібрати актера.В підсумку вона дісталася Миколі Годовікова, який працював слюсарем на заводі.
- Серед дружин Абдули було тільки дві професійні актриси. Дагестанські і туркменські жінки, в чиїх країнах проходили зйомки – відмовлялися зніматися, тому ролі дісталися випадковим людям. Продавщиця, баскетболістка, журналістка, а пізніше коли зйомки затягнулися – дружин стали грати солдати.
- Після того як в Каспійську злодії вночі викрали багато цінного реквізиту, і для забезпечення в подальшому безпеки зйомок, Мотиль запропонував місцевому кримінальному авторитету Алі знятися в епізодичній ролі одного з бандитів Чорного Абдулли. У підсумку, у фільмі Алі з’явився на екрані два рази, граючи бандита в червоній сорочці ( «митниця дає добро»).
- Коні лякалися гучних пострілів і зривали сцени, тому Касі Кавсадзе (Абдула) стріляв сидячи на плечах асистента.
- Відразу після виходу фільму, його висували на здобуття Державної премії. Але більше двадцяти років «Біле сонце пустелі» не отримувало нагород. Тільки після розпаду СРСР за указом Б. Єльцина фільм отримав Державну премію Росії.
- Роль товариша Сухова повинен був виконувати Георгій Юматов. Юматов любив алкоголь і всі про це знали, в тому числі і режисер. Мотиль поставив умову – ніяких п’янок. Але актор «зірвався» і напередодні зйомок приклався до горла і побився, чому свідчили синці і садна. Роль терміново була передана Кузнєцову, якого викликали з Москви.
- Багато сцен довелося вирізати з фільму за наполяганням московського начальства, які порахувало їх жорстокими для радянського глядача. Так, наприклад, на екранах не з`явилася сцена, де дружина Верещагіна збожеволіла, а закопаний Саїд – був перезнятий.
- Фільм став одним з талісманів радянських (і російських) космонавтів. Перед кожним стартом космонавти обов’язково переглядають фільм, касета з ним є навіть на борту Міжнародної космічної станції.
- У 1997 році, в рік 30-річчя початку роботи над фільмом, на карті Венери з’явилися кратери по іменах дружин Абдулли: Заріна, Джаміля, Гюзель, Саїда, Хафіза, Зухра, Лейла, Зульфія, Гюльчатай, а також коханої Федора Сухова – російської дівчини Каті.
- З успіхом фільм подивилися в 130 країнах світу, але найбільше йому не пощастило в Марокко. Як пояснив Кузнєцову один працівник посольства, у марокканського короля Хасана II було тільки дві дружини. Хасану стало прикро, що у нього, у короля – дві дружини, а у російського солдата – аж дев’ять. Хоча по фільму дружини були Абдули а не Сухова. Може бути це була лише жарт короля зі сходу, а «схід – справа тонка»